Щодо тарифоутворення на теплову енергію

Що таке тариф

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме – тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

При цьому, статтею 20 цього ж Закону України визначено, що:

– тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

– тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання;

– встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, що тарифи на комунальні послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, слід зазначити, що 25.07.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» від 16.07.2015 № 626-VIII, яким передбачено внесення змін до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» у частині заборони встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Хто розробляє (розраховує) тариф

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець/виробник має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів де виконавець, це суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник, це суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Хто встановлює (затверджує) тариф

Формування, встановлення та застосування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги здійснюється за вимогами чинного законодавства.

Для суб”єктів  господарювання, діяльність яких регулюється на місцевому рівні , механізм формування відповідних тарифів визначено Порядками формування тарифів, затвердженими постановою КМУ від 01.06.2011 №869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги”(в редакції постанови КМУ від 03.04.2019р. №291, що діє з 01.05.2019р).

Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення затверджено наказом Мінрегіону  від 12.09.2018р.№239, заєрестрованим в Мін”юсті 18.10.2018р. За №1172/32624 (далі -Порядок розгляду розрахунків тарифів).

Встановленню органами місцевого самоврядування тарифів на комунальні послуги має обов”язково передувати процедура інформування споживачів про намір зміни тарифів на комунальні послуги  з обгрунтуванням такої необхідності.Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обгрунтуванням такої необхідності затверджено наказом Мінрегіону від 05.06.2018 №130, зареєстрованим в Мінюсті 26.06.2018р. За №753/32205 (далі-Порядок інформування споживачів)

Що включається до собівартості виробництва теплової енергії

Елементами собівартості теплової енергії є:

– витрати на електричну енергію;

– витрати на паливо (природний газ );

– амортизація;

– витрати на ремонт і поліпшення основних засобів;

– витрати на заробітну плату з нарахуваннями.

-податки, витрати на охорону праці

-інші витрати  для виробництва теплової енергії

Що таке інвестиційна програма

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «інвестиційна програма» – комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Аналогічне визначення терміну «інвестиційна програма» визначено і Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Що є джерелами фінансування інвестиційної програми

Джерелами фінансування інвестиційної програми є кошти, отримані ліцензіатом від провадження ліцензованої діяльності, за рахунок яких здійснюється фінансування заходів інвестиційної програми, зокрема амортизаційні відрахування, виробничі інвестиції з прибутку, кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм, та інші надходження, отримані від здійснення господарської діяльності, пов’язаної і не пов’язаної з ліцензованим видом діяльності (далі – власні кошти), та позичкові кошти (облігаційні позики, банківські кредити), залучені кошти (кошти, одержані від продажу акцій, залучені за договорами фінансового лізингу, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти), бюджетні кошти;

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об’єктів і пооб’єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

Хто є розробником інвестиційних програм

Статтею 26-1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що інвестиційні програми розробляються суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання.

Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання встановлюється спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Такий Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, затверджено наказом Мінрегіону України від 14.12.2012 №630 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 14.12.2012 №381 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.01.2013 № 97/22629.

Суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки.

На зазначені рахунки суб’єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання.

Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання  зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти господарювання у сфері теплопостачання – власники спеціальних рахунків зобов’язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Порядок контролю за реалізацією інвестиційних програм у сфері теплопостачання, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов’язань за ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *